Сьогодні, 6 червня, виповнилося б 100 років Леопольду Всеволодичу Кенсицькому.

Леопольд Кенсицький у 1961 р. — році здобуття звання чемпіона СРСР.

Щоб ушанувати його пам’ять і віддати належне його внеску в розвиток альпінізму та виховання кількох поколінь спортсменів, ми пропонуємо вашій увазі статтю Павла Францевича Славінського про видатного альпініста, тренера й наставника.

Леопольд Всеволодович Кенсицький прийшов в альпінізм у повоєнні роки. В альпінізмі його спортивна й тренерська доля була пов’язана з альптабором «Ельбрус» та ДСТ «Авангард». У 1961 році за траверс вершин Коштантау – Міжиргі – Дихтау в Безенгі команда авангардівців здобула золоті медалі чемпіонату СРСР, а Лео було присвоєно звання майстра спорту. Під його керівництвом були прокладені нові складні маршрути на пік Щуровського, Ушбу, Шхельду, які стали класичними.

В.Д. Моногаров, М.М. Алексюк, І.А. Кашин (усі з Києва), Л.В. Кенсицький, Б.М. Шапошников (Донецьк) та В.В. Козявкін (Харків) — майстри спорту, чемпіони СРСР, наші наставники й старші товариші.

Для нас, хто прийшов в альпінізм у 60-ті роки, Лео був взірцем, учителем, одним із найталановитіших тренерів.

Його поради не завжди збігалися з правилами, але завжди були незаперечними істинами. Головна з них полягала в тому, що альпініст під час сходження не може розслабитися ні на хвилину, а повинен постійно дбати про безпеку групи. Продумувати різні варіанти, які прискорюють проходження маршруту, та передбачати всі можливі й неможливі випадковості. І в усьому цьому він сам був прикладом.

Так, під час одного зі сходжень, рухаючись середнім у зв’язці, він у потрібний момент відчув небезпеку й забив гак, який урятував життя всім трьом альпіністам. Кожне своє слово Лео підкріплював прикладом із власної багатої альпіністської практики. Розбори, які проводив тренер Кенсицький, ніколи не були формальними. Він заглиблювався в усі тонкощі сходження з метою винести з них найкорисніше.

На всіх зборах і заходах, якими керував Лео, панував справжній спортивний дух.

На вершині: А.Ляпун, В.Гуров, С.Клиндух, В.Белинский, Вік.Грищенко, В.Кулямин та В.Добренко

Лео був незмінним керівником Федерації альпінізму Закарпаття, і команда цієї невеликої області самостійно та успішно виступала на чемпіонатах України.

У 1976 році, як старший тренер ДСТ «Авангард», Лео згуртував молодих альпіністів Криму, Києва, Закарпаття та інших міст в єдину команду. Це була зоряна команда українського «Авангарду», одна з найсильніших у Союзі.

Чемпіони СРСР 1984 року: В. Бойко, В. Бєлінський, В. Гуров, В. Кулямін, Вік. Грищенко (капітан команди) та В. Добренко.

Вихованці Лео — неодноразові чемпіони СРСР та України, першопрохідці найскладніших маршрутів у горах Паміру й Тянь-Шаню. Серед них В. Засипкін, В. Береснєв, В. Клатаєвський, В. Кулямін, В. Бєлінський, А. Молдованов, В. Василенко, Г. Василенко, Вік. Грищенко, Вал. Грищенко, Г. Чуб, В. Добренко, В. Гуров, П. Славінський, А. Самодед, В. Бойко та багато інших.