Я дуже любив Колю, і зараз, через багато років, я усвідомлюю, що він був людиною надзвичайною, дуже відкритою. Мені зараз здається, що він напевно випередив свій час...
Перший проект скеледрому НАУ був із самого початку надто архаїчним порівняно навіть зі скеледромами, які існували вже тоді в Україні, куди ми в той час активно їздили тренуватися (Нікополь, Одеса, Харків), поки в Києві не було свого скалодрому. Коля завжди був таким "движком" у розвитку скелелазіння, до появи скеледрому в НАУ, було кілька проектів за його участю, включаючи найперший болдерзал у Києві, близько від метро Святошин, спільно з Аліком Самодідом, а також перший наш Kilter-board 🙂, стінку шириною в один щит з кутом нахилу, що міг змінюватися, в сусідньому залі від скеледрому в НАУ.
Після того, як скеледром у НАУ було збудовано, Коля вирішив його модернізувати та розширити. Я був дуже радий, що він звернувся до мене, щоб я розповів йому про "модні" тенденції того часу на скеледромах у Європі, де мені довелося побувати на змаганнях. Пам'ятаю, ми тоді зустрілися на Хрещатику, пішли пити пиво та обговорювати ці питання. Коля потім завершив будівництво нової частини скеледрому НАУ ліворуч (це все було збудовано вже після основної центральної частини) та переробив також стару частину скеледрому. А потім пішов на Уллукару...
Спогади Alexander Ledovskikh про Колю Горюнова
Comments