top of page

Ольга Заколодна: Від чемпіонки світу до тренера та натхненниці

Досвідчена скелелазка та майстер спорту міжнародного класу, керівник скеледрому "Вертикаль" – Ольга Заколодняя Захарова, розпочала свій шлях у світі альпінізму та скелелазіння ще під час навчання у Краматорську. Пізніше вона вийшла заміж за Володимира Захарова, відомого скелелаза та чемпіона світу, та переїхала до Харкова, де продовжила свій розвиток як професійна спортсменка -Ольга виграла Чемпіонат світу в Англії в Бірменгемі у 1999 році. Володимир серед чоловіків, а Ольга серед жінок. На жаль, у 2008 році Володимир загинув а автокатастрофі…

По завершенні своєї спортивної кар’єри Ольга продовжила тренуватися в ДЮСШ «Кіровець», а коли в 2013 році за рішенням Харківської міської ради було збудовано великий сучасний скеледром, вона разом зі своїм другим чоловіком Олександром Заколодним (Героєм, який загинув захищаючи Україну в січні 2023р.) прийняли на себе адміністрування Скалодром "Вертикаль". Саме зусиллями Олександра та Ольги через два роки в приміщенні поряд було збудовано болдеринговий зал. Скелелазний центр «Вертикаль» став одним з найактивніших спортивних споруд України з наших видів спорту, де Харківська федерація альпінізму і скелелазіння щорічно проводила більш десяти всеукраїнських та обласних змагань зі скелелазіння, льодолазіння та техніки альпінізму. Безпосередніми організаторами цих змагань було подружжя Заколодних.


У наш час, коли Харків перебуває в безпосередній близькості до військових дій, Ольга Заколодна продовжує керувати скеледромом разом зі своєю старшою донькою Майстром спорту Маргаритою Захаровою. Треба відзначити також підтримку та допомогу багатьох тренерів та добровольців, серед яких є військові та громадянські особи, скелелази і альпіністи, в тому числі колишні спортсмени. Завдяки цьому споруда вижила у складні часи, включаючи період, коли заклад не працював цілий рік через військові дії. Фізично скеледром не постраждав, проте йому було потрібно серйозне відновлення споруди. Завдяки щедрій підтримці друзів-скелелазів з Польщі, стенд отримав допомогу зі спорядженням. Харківська федерація альпінізму та скелелазіння також допомагає фінансово, та у вирішенні організаційних питань. У спортсменів на скеледромі з'явилося нове спорядження та сучасне обладнання.

Саме зараз у прифронтовому місті є проблема дитячої зайнятості, бо більшість шкіл працює он-лайн. Багато дітей мають бажання займатися спортом та приходять тренуватися. Зростає кількість дорослих, які долучаються до тренувань і підтримують скеледром. Вони вкладають всю свою душу і сили в розвиток спортивного центру, який зміг повернутися до попереднього графіка роботи. В навчально-тренувальному процесі беруть участь досвідчені тренери, які навчають всіх бажаючих, від дітей до професійних спортсменів. Так, багато спортсменів зараз перебувають за кордоном, але, наприклад, Денис Галюгін продовжує брати участь у міжнародних змаганнях і тренується в Харкові.

Молоді люди зі спортивної спільноти активно допомагають в постановці трас для тренувань, але, на жаль, кількість людей, які можуть це робити, зменшилася, бо багато скелелазів зараз перебувають на військовій службі.


Зараз, на користь безпеки своїх доньок, Ольга перебуває в Кельні, але ж не втрачає зв'язок з Україною, який залишається міцним Вона працює також з українськими спортсменами на німецькому скеледромі, але живе думками про швидке повернення до Харкова із бажанням передати свій новий досвід, отриманий в Німеччині. Вона постійно їздить в Україну та контролює роботу закладу по телефону. Ще до війни Ольга почала працювати з малими групами дітей від 2 до 5 років. Зараз її роботу продовжує Ірина Тимко. Практично всі діти, які займалися до війни в Харкові та залишилися в місті після початку повномасштабного вторгнення, продовжують займатися далі.

У такому ранньому віці діти ще не можуть повноцінно лазити, але з ними можна займатися будь-якою руховою активністю. Це більше дитяча фізкультура задля здоров'я і для розвитку дитини, що допомагає зміцнити м'язи для подальшого опанування азів скелелазіння.

Проте діти також пробують лазити по спортивних трасах. Великі яскраві зачепи у вигляді цікавих звіряток допомагають зосередитися і подолати трасу до півтора метри.

Виховувати справжніх чемпіонів можна з самого раннього віку, але Ольга вважає, що найважливіше - це обдуманий вибір дитини і бажання віддати себе цьому виду спорту.

«Я ніколи не ставила дитячий спорт як спорт для досягнення мети. Я завжди вважала, що це чудове проведення часу, що це передусім спорт, зміцнення м'язів і робота в команді. А далі все залежить в першу чергу від бажання самої дитини, а не від амбіцій батьків чи тренера. Я вважаю, що після 10 років дитина може сама приймати рішення, чи хоче вона йти у професійний спорт чи ні», - говорить Ольга. Скелелазіння - це спорт, якому ти повинен присвятити все своє життя.

Ольга згадувала часи, коли щодня проводила годинні тренування на скеледромах і в спортзалах. Усі вільні години витрачала на читання спортивної літератури або співпрацю з фахівцями, які допомагали концентруватися та боротися зі стресом. Найбільшу подяку Ольга виражає своєму першому тренеру, який і ввів її у скелелазіння - Сиреченко Олександру Тимофійовичу - тренеру з альпінізму. Також щіра подяка Валентинівні Олександрівні Маренич — заслуженому тренеру Ольги з Харкова.

Вона згадує: «Основи свого характеру я отримала в Краматорську. Можливо, це було трохи жорстоко, грубо; наприклад, мій тренер міг через численні запізнення сказати мені бігти два круги по снігу босоніж.»


Така жорстка дисципліна потрібна для досягнення високого результату. Щоб витримувати спортивні навантаження, не можна категорично мислити. Але водночас не можна ігнорувати біль чи травми. Їх потрібно лікувати вчасно. «Коли у мене були перевантаження, я розуміла, що з цим теж потрібно працювати. Все має бути в міру, не повинно бути нічого, що суперечить здоров'ю. Зрозуміло, що в певному вимірі професійний спорт не сприяє здоров'ю, але краще лікувати травму вчасно, ніж потім мати проблеми з біллю у руках та ногах», - говорить Ольга. Скеледром у Харкові, незважаючи на труднощі, продовжує розвиватися. Ольга вірить у яскраве майбутнє для скелелазіння в Україні, коли діти та дорослі матимуть можливість займатися цим захопливим видом спорту.


«Мені в житті дуже допоміг мій спортивний характер. Незважаючи на все, я повинна жити, я повинна ростити своїх дітей і допомагати людям. Я не уявляю для себе іншого життя. Я вклала всю душу в свою роботу. У мене серце кров'ю обливається, коли я знаю, що хтось з моїх дітей не має можливості тренуватися, та я радію, коли хтось зміг повернутися і знову починає тренувальний процес» - говорить Ольга.

Ольга активно підтримує дітей та дорослих, які займаються цим видом спорту, і надає благодійну допомогу. Вона завжди готова надихнути інших, і її історія є яскравим прикладом того, як пристрасть і відданість спорту можуть змінити життя.




5 переглядів

留言


logo_ukr_long_color_bg-white.png
bottom of page